Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України

Стаття 242. Порушення правил охорони вод

1. Порушення правил охорони вод (водних об’єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, —

• карається штрафом від однієї тисячі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, —

• караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

{Стаття 242 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Коментар до ст. 242 Кримінального кодексу України

1. Основний безпосередній об’єкт злочину – встановлений порядок раціонального і науково обгрунтованого використання, відтворення та охорони водних об\’єктів від забруднення, засмічення та виснаження. Його додатковим факультативним об’єктом можуть бути життя і здоров’я особи, власність, інші блага.

2. Предмет злочину – водні об’єкти, конкретні різновиди яких перераховано у диспозиції ч. 1 ст. 242. Спільним для них є те, що вони належать до материкових вод, тобто є водними об’єктами суші, пов’язані з біосферою, а їхні води беруть участь у природному кругообігу вод.

Під водними об’єктами слід розуміти природні або створені штучно елементи довкілля, в яких зосереджуються води (річка, озеро, водосховище, ставок, канал тощо). Предметом злочину виступають не лише власне водні маси у рідкому, твердому чи газоподібному стані, а й тверді поверхні, що обмежують їх поширення (береги, дно, русло, склепіння), мікроорганізми і донні відкладення, взаємодія яких забезпечує природне самоочищення і належну якість води, зв’язок водойм з іншими природними об’єктами і всією біосферою.

Поверхневі води – це води різних водних об’єктів, що знаходяться на земній поверхні. Підземні води – це води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах. Водоносний горизонт – це однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води. Джерела питних і лікувальних вод – це зосереджені виходи (наприклад, ключі, гейзери, джерела) підземних вод, які використовуються або можуть використовуватись для забору питної або лікувальної води з різною технологією її обробки.

Не визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 242:

а) внутрішні морські води та територіальне море (див. коментар до ст. 243);

б) технічні місткості і накопичувачі води, які безпосередньо включені у технічне або споживче використання, вилучені з природного кругообігу і процес обміну водних мас в яких повністю контролюється людиною (цистерни, системи оборотного водопостачання, опалювальні та охолоджувальні прилади, ставки для нагромадження стічних вод тощо);

в) природні або штучні западини, в яких води немає постійно (наприклад, осушені болота, давні гирла рік, солончаки на місці висохлих озер).

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння – порушення правил охорони вод; 2) наслідки у вигляді забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміни їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, що створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля; 3) причинний зв’язок між діянням та наслідками.

Порушення правил охорони вод вчиняються шляхом дії або бездіяльності і полягають, зокрема, у: невиконанні водокористувачем обов’язку забезпечувати дотримання відповідного санітарного стастворили небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля. Про поняття створення небезпеки для життя, здоров’я людей та довкілля див. коментар до ст. 239.

Порушення правил охорони вод, яке не спричинило наслідків, зазначених у ч. 1 або ч. 2 ст. 242, тягне адміністративну відповідальність (ст. ст. 59, 60, 61 КУпАП).

4. Суб’єкт злочину загальний. Дії службових осіб, які допустили введення в експлуатацію нових або реконструйованих підприємств та інших об’єктів без очисних споруд, за наявності до цього підстав потребують додаткової кваліфікації за ст. 253.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини. Вчинення з метою ослаблення держави дій, які полягають у забрудненні вод і спрямовані на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю потрібно кваліфікувати за ст. 113 (диверсія).

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 242) є спричинення:

1. загибелі або захворювання людей;
2. масової загибелі об’єктів тваринного і рослинного світу;
3. інших тяжких наслідків.

Про поняття загибель людей та інші тяжкі наслідки див. коментар до ст. 236.

Поняття захворювання людей охоплює:

а) заподіяння шкоди здоров’ю окремих осіб або хоча б однієї людини, що відповідає за ступенем тяжкості тяжким або середньої тяжкості тілесним ушкодженням;

б) заподіяння шкоди здоров’ю населення (поява спадкових патологій, потворності або інших відхилень у розвитку дітей, скорочення тривалості життя, істотне підвищення рівня захворюваності населення тощо).

Загибель об’єктів тваринного і рослинного світу- це знищення диких звірів і птахів, бджолосімей, риби та інших представників водної фауни, у т.ч. ікри та мальків, місць їх розмноження і проживання, кормових угідь, приведення у непридатний стан посівів або врожаю сільськогосподарських культур, знищення або пошкодження до ступеня припинення росту лісу, Інших насаджень тощо.

Вирішуючи питання про те, чи була загибель зазначених об’єктів масовою (оціночне поняття), потрібно у кожному конкретному випадку враховувати, зокрема, кількість і екологічну цінність знищених об’єктів флори і фауни, можливість їх відтворення, площу виведених з ладу угідь або площу, на якій знищено тварин, риб чи рослин, вартісне вираження шкоди, заподіяної довкіллю і обрахованої за відповідними таксами, обсяг і вартість робіт, які необхідно провести для ліквідації негативних наслідків.

Коментар 2:

Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що він посягає на водні об’єкти, які складають основу всього живого на землі, шляхом їх забруднення, зміни власти­востей або виснаження, що створює реальну небезпеку для життя та здоров’я людей, а також довкілля.

Правила охорони вод регламентуються рядом нормативних актів України, зокрема Водним кодексом України від 6 червня 1995 р. (ВВРУ. — 1995. — № 24. — Ст. 189); За­коном України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264 (ВВРУ. — 1991. — № 41. — Ст. 546); Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 р. (ОВУ. — № 6. — С. 1. — Ст. 223); По­становою КМУ «Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод» від 20 липня 1996 р. № 815; Постановою КМУ «Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами» від 25 березня 1999 р. № 465 та ін.

Об’єктом злочину виступає науково обґрунтоване раціональне використання й охорона водних об’єктів від забруднення, зміни їх природних властивостей, висна­ження.
Предметом даного злочину є всі водні об’єкти на території України у твердому, рідкому, газоподібному стані, що беруть участь у кругообігу вод і нерозривно пов’ язані з довкіллям.
Води — усі води (поверхневі, підземні), що входять до складу природних ланок кругообігу води (ст. 1 Водного кодексу України).

Поверхневі води — води різних водних об’єктів, що знаходяться на земній поверх­ні. До поверхневих вод належать природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об’єкти.

Підземні води — води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гір­ських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Водоносний горизонт — однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.

Вода питна — вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіо­логічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству України.

Джерело питної, лікувальної води — водний об’єкт, вода якого використовується для питного, лікувального водопостачання після відповідної обробки або без неї (ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»).

Об’єктивна сторона виражається в дії або бездіяльності, що полягає в пору­шенні правил охорони вод (водних об’єктів) і спричиненні цим забруднення водних об’єктів неочищеними і необеззараженими стічними водами, відходами та викидами виробничої діяльності підприємств, установ і організацій, комунальних установ, а також відходів, використаних у невиробничій сфері.

Порушення правил охорони вод — дія або бездіяльність, що являє собою невико­нання вимог спеціальних нормативно-правових актів із питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони вод. Така дія чи бездіяльність на практиці може про­являтися, наприклад, у: порушенні умов розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод; введенні в дію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об’єктів, не забезпечених пристроями й очисними спорудами, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії; ски­данні у водні об’ єкти відходів і сміття; забрудненні вод добривами і хімічними засо­бами захисту рослин тощо.

Кваліфікується забруднення через надходження до водних об’єктів забруднюю­чої речовини, яка привноситься в такі об’єкти в результаті господарської діяльнос­ті людини (відходів і викидів, напівфабрикатів, неочищених стічних вод). Для ква­ліфікації не має значення, чи встановлено щодо таких речовин гранично допустимі концентрації.

Зміна природних властивостей вод — втрата чи значне погіршення їх лікувальної, питної, іншої екологічної цінності внаслідок змін їх фізичних, хімічних, біологічних, лікувальних показників.

Виснаження водних джерел — скорочення запасів, погіршення якості поверхневих і підземних вод. Виснаження вод відбувається в результаті перевищення лімітів водо­забору для промислових, сільськогосподарських, комунальних та інших потреб, не­виконання гідротехнічних заходів зі збереження запасів води і т. д., які мають невід­новний природним шляхом характер. Ліміт забору води — граничний обсяг забору води з водних об’єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування. Ліміт скиду забруднюючих речовин — граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокорис­тування.

У результаті такого забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних го­ризонтів, джерел питних, лікувальних вод, зміни їхніх природних властивостей, ви­снаження водних джерел створюється небезпека для життя і здоров’ я людей чи для довкілля.

Небезпека для життя — реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, напри­клад, унаслідок вживання забрудненої води.

Небезпека для здоров’я людей може виражатися в зараженні однієї або більше осіб епідемічним або інфекційним захворюванням, появі каліцтв або інших відхилень у розвитку дітей, значному зниженні тривалості життя людей, істотному придушенні імунної системи людини тощо.

Небезпека для довкілля — загроза заподіяння шкоди рослинному чи тваринному світу внаслідок забруднення або іншої зміни природних властивостей води.

Злочин вважається закінченим у момент настання вказаних у диспозиції статті наслідків.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною виною. При цьому варто врахувати, що вчинене забруднення водних об’єктів із прямим умислом залежно від цілі, мотивів й інших обставин може вказувати на більш небез­печні злочини проти держави, особи, власності.

Суб’єкт — особа, яка досягла 16 років.
Дії службових осіб, які допустили внаслідок зловживання владою чи посадовим станом, халатності введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд, коли при цьому заподіяно істотну шкоду державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб чи спричинено тяжкі наслідки, можна кваліфікувати за відповідними статтями розд. XVII КК «Зло­чини у сфері службової діяльності» і за ст. 242 КК (див. п. 3 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

До кваліфікуючих ознак даного складу злочину віднесено вчинення тих самих діянь, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки.
Під загибеллю людей треба розуміти заподіяння смерті хоча б одній людині, що сталася внаслідок вчинення цього злочину.

Захворювання людей — захворювання, небезпечні для здоров’я і життя або поєд­нані з нестійкою чи стійкою втратою працездатності, причинно пов’ язані з порушен­ням правил охорони вод; зараження епідемічним чи інфекційним захворюванням, поява видимих відхилень у розвитку дітей та ін.

Масова загибель об’єктів тваринного світу — це падіж тварин від використання зараженої води (наприклад, загибель значної кількості тварин, усієї чи більшості риби у водоймі або на значній її площі, великої кількості цінних порід риб, інших об’єктів тваринного світу). Критеріями тут, на нашу думку, виступають два моменти. Пер­ший — повинна бути встановлена велика кількість загиблих об’ єктів тваринного світу одного чи декількох видів. Другий — вартість загиблої риби повинна оцінюватися у великих чи особливо великих розмірах.

З’ясовуючи питання про те, чи є загибель або захворювання об’ єктів тваринного світу масовими, необхідно досліджувати відомості про чисельність тварин, риби, інших організмів, що загинули чи захворіли, їх поширеність на території України або конкретної адміністративно-територіальної одиниці (див. п. 5 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Масова загибель об’єктів рослинного світу означає отруєння або загибель посівів, рослин на значних площах угідь чи загибель лісового масиву.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуван­ням чи істотним ушкодженням значних природних територій (водойм тощо), втратою унікальних і рідкісних об’єктів природи, занесених до Червоної книги України, ма­совими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням менш небез­печних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо. Інші тяжкі наслідки, пов’язані з людьми або іншою шкодою, необхідно квалі­фікувати лише зі встановленням причинного зв’язку із забрудненням водних джерел і об’єктів.