18.08.2022
vidshkoduvana-pravova-dopomog

Постанова Верховного Суду України 14 грудня 2021 року Справа N 922/676/21

Spread the love

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року

м. Київ

Справа N 922/676/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. — головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання — Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача — не з’явились,

відповідача-1 — Стриж Л.А.,

відповідача-2 — не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 (головуючий суддя — Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.) та рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 (суддя Хотенець П.В.) в частині стягнення 20000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

у справі N 922/676/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест»

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал»,

2.Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РадаБанк»

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» (далі — ТОВ «Завод «Будінвест») звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» (далі — ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал») та Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РадаБанк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги N ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020, який укладений між Акціонерним товариством «Акціонерний банк «РадаБанк» (первісним кредитором) та ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» (новим кредитором), що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «СТАКСЕЛЬ».

1.2.Господарський суд Харківської області рішенням від 12.07.2021 року у справі N 922/676/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2021, у задоволенні позову відмовив; стягнув з ТОВ «Завод «Будінвест» на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» 20000,00 грн на правову допомогу.

2.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи

2.1.ТОВ «Завод «Будінвест» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 у справі N 922/676/21 в частині стягнення 20000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

2.2.ТОВ «Завод «Будінвест» на обґрунтування підстав касаційного оскарження, зазначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України), а саме те, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі N 922/2821/18, від 01.08.2019 у справі N 915/237/18, від 04.03.2021 у справі N 280/429/19 стосовно застосування статей 80, 124 ГПК України; пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1частини третьої статті 310 ГПК України).

2.3.Скаржник вказує, що у відзиві на позовну заяву, який поданий 09.04.2021 був відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи, що прямо передбачено частиною першою статті 124 ГПК України. 29.04.2021 відповідачем-1 було подано доповнення до відзиву із зазначенням попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Проте, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що доповнення до відзиву було подано із пропуском строку на подання відзиву, який встановлений ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2021, а отже, доповнення до відзиву повинно було бути залишено без розгляду на підставі частини другої статті 118 ГПК України. Скаржник також вказує, що угода про надання правової допомоги N 3012 від 30.12.2020, на яку посилається представник відповідача-1, як на підставу стягнення правової допомоги, позивачу не надсилалась, що свідчить про порушення вимог частини дев’ятої статті 80 ГПК України, однак судами попередніх інстанцій проігнорований цей факт. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що позивач не скористався своїм правом щодо подання клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу було заявлене в усному порядку під час судових дебатів. Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції не обґрунтовує чому саме задоволений ним розмір витрат є обґрунтованим та співмірним, тоді як на думку позивача, вказані витрати є значно завищеними з урахуванням рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затвердженого рішенням Ради адвокатів Харківської області N 17 від 21.03.2018.

2.4.Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення в оскаржуваних частинах залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

  1. Позиція Верховного Суду

3.1.Верховний Суд виходить з того, що питання про стягнення судових витрат, зокрема понесених витрат на правничу допомогу, вирішується судом при ухваленні судового рішення у порядку, спосіб та строки, встановлені ГПК України.

3.2.Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

3.3.У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

3.4.Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3.5.Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

3.6.Згідно з частинами першою — третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

3.7.Верховний Суд звертає увагу, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов’язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

3.8.Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених ГПК України.

3.9.Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

3.10.З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов’язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

3.11.Поряд з цим, позивачем не доведено, що подання відповідачем-1 попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат не разом із відзивом на позов, поданим 09.04.2021, а разом з доповненнями до відзиву, поданими 29.04.2021, позбавило позивача можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат.

3.12.Так, попередні судові інстанції встановили, що 30.12.2020 між ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» (клієнтом) та Стриж Ларисою Анатоліївною (адвокатом) укладено угоду про надання правової допомоги N 3012. 30.12.2020 між клієнтом та адвокатом було укладено додаткову угоду N 1 до угоди про надання правової допомоги N 3012 від 30.12.2020, де сторонами було погоджено тарифи на послуги, що надаються в порядку та на умовах, визначених угодою про надання правової допомоги N 3012 від 30.12.2020. Пунктом 4.1. угоди про надання правової допомоги визначено, що умови, строк, порядок розрахунку, а також винагорода (гонорар), який сплачується клієнтом на користь адвоката, сторони оговорюють в додатку N 1 до цієї угоди. 24.03.2021 між клієнтом та адвокатом було укладено та підписано додаток N 1 до угоди про надання правової допомоги N 3012 від 30.12.2020, згідно з яким сторонами було погоджено, що вартість послуг із супроводження ведення справи N 922/676/21 в Господарському суді Харківської області становить 80000,00 грн. 18.05.2021 між клієнтом та адвокатом було укладено та підписано акт N 1 приймання-передачі виконаних робіт за угодою про надання правової допомоги N 3012 від 30.12.2020 із зазначенням детального опису наданих адвокатом послуг. Загальна вартість за надані послуги склала 51000,00 грн. 18.05.2021 ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» згідно платіжного доручення N 290 було перераховано на поточний рахунок адвоката суму у розмірі 51000,00 грн.

3.13.29.2004.2021 ОСОБА_1 було подано доповнення до відзиву на позовну заяву, у якому зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікує понести відповідач-1 у зв’язку з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, складає 80000,00 грн.

3.14.19.2005.2021 представником відповідача-1 була подана заява про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, пов’язану з розглядом справи, в розмірі 51000,00 грн. до якої, на підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем було надано суду: 1) додаткову угоду N 1 від 30.12.2020 до угоди про надання правової допомоги N 3012 від 30.12.2020, пункт 1 якої містив детальний перелік та вартість послуг, що надаються за вказаним правочином; 2) додаток N 1 до угоди про надання правової допомоги N 3012 від 30.12.2020; 3) акт N 1 приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2021, відповідно до якого адвокат надав послуги із супроводження ведення справи клієнта, а саме: правовий аналіз позовної заяви, вивчення та аналіз доказів, доданих до позовної заяви, з метою формулювання правової позиції у розмірі 15000,00 грн. складання процесуальних документів по справі у розмірі 25000,00 грн. ознайомлення з матеріалами справи у розмірі 2000,00 грн. організація та направлення засобами поштового зв’язку відзиву на позовну заяву на адресу учасників у справі у розмірі 500,00 грн. організація та направлення засобами поштового зв’язку доповнення до відзиву на позовну заяву на адресу учасників у справі у розмірі 500,00 грн та представництво інтересів клієнта в 4 судових засіданнях 8000,00 грн. 4) платіжне доручення N 290 від 18.05.2021 на суму 51000,00 грн.

3.15.Оцінивши зазначені докази попередні судові інстанції дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджуються фактично понесені витрати відповідача-1 на професійну правничу допомогу в сумі 51000,00 грн.

3.16.Поряд з цим, суди виходили з того, що витрати, понесені першим відповідачем в цій справі на професійну правову допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

3.17.Об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п’ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

3.18.Зокрема, відповідно до частини п’ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

3.19.При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

3.20.Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п’ятою — сьомою, дев’ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

3.21.У такому випадку суд, керуючись частинами п’ятою — сьомою, дев’ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов’язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв’язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

3.22.Згідно частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

3.23.Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

3.24.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

3.25.Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

3.26.З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг у суді першої інстанції, затрачений ним час на надання таких послуг, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що у цьому випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 51000,00 грн. не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини п’ятої статті 129 ГПК України, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, у зв’язку з чим дійшов висновку про стягнення з позивача на користь першого відповідача 20000,00 грн витрат на правову допомогу у суді першої інстанції.

3.27.Враховуючи викладене вище, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також з огляду на їх розумність та доцільність для даної справи, встановивши при цьому, що позивачем не доведено неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі, стягнення якої визнано судами обґрунтованим та пропорційним, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачу-1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

3.28.При цьому, надання попередніми судовими інстанціями оцінки критеріям реальності, обґрунтованості та пропорційності заявлених до відшкодування судових витрат, спростовує доводи скаржника про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі N 915/237/18, від 04.03.2021 у справі N 280/429/19 щодо необхідності суду враховувати вказані критерії при вирішенні питання про відшкодування понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу, адже зменшення заявлених відповідачем-1 вказаних витрат у цій справі, відбулося саме внаслідок оцінки заявленої останнім до відшкодування суми відповідно до зазначених критеріїв.

3.29.Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про безпідставність стягнення з нього витрат на правову допомогу з огляду на ненадсилання відповідачем-1 позивачу угоди про надання правової допомоги N 3012 від 30.12.2020, оскільки матеріали справи свідчать, що заява про стягнення з позивача витрат на правову допомогу від 19.05.2021 разом із доданими до неї документами, перелік яких наведено у пункті 3.14 цієї постанови, направлялась позивачу. При цьому, зазначені документи містили детальний перелік наданих послуг та їх вартість, та, відповідно, надавали позивачу можливість висловлювати свої заперечення щодо обґрунтованості та співмірності заявлених сум. Водночас, позивач не зазначив, як саме обставина ненадсилання йому вказаної угоди унеможливила спростування ним неспівмірності заявлених відповідачем-1 витрат.

3.30.Посилання скаржника на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у додатковій постанові від 21.08.2019 у справі N 922/2821/18, відповідно до якого Судом було відмовлено у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції з підстав неповідомлення відповідачем іншого учасника справи (позивача) про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також ненаправлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог, що позбавило позивача можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у справі N 922/676/21 рішення місцевого господарського суду, яким, зокрема, було вирішено питання розподілу судових витрат, пов’язаних із наданням правничої допомоги, прийнято 12.07.2021, тоді як попередній розрахунок судових витрат та докази їх понесення відповідачем-1 у заявленій ним сумі були надіслані на адресу позивача 29.04.2021 та 19.05.2021 відповідно, що свідчить про наявність у позивача достатнього строку для подання ним заперечень щодо обґрунтованості та співмірності заявлених до відшкодування сум. Відтак, ненадання відповідачем-1 попереднього розрахунку судових витрат разом з відзивом на позовну заяву, а також ненадсилання позивачу угоди про надання правової допомоги N 3012 від 30.12.2020, не порушило принцип змагальності сторін та не позбавило позивача можливості заперечувати обґрунтованість та співмірність заявлених відповідачем-1 судових витрат.

3.31.Посилання позивача на те, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що позивач не скористався своїм правом щодо подання клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу було заявлене в усному порядку під час судових дебатів, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки зазначені доводи не спростовують обставин недоведеності позивачем неспівмірності стягнутих судами сум витрат на професійну правничу допомогу.

3.32.Доводи скаржника про те, що стягнуті місцевим господарським судом витрати на правову допомогу є значно завищеними з урахуванням рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затвердженого рішенням Ради адвокатів Харківської області N 17 від 21.03.2018, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані рекомендації установлюють мінімальні ставки адвокатського гонорару та мають рекомендаційний характер.

  1. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1.Згідно з частинами першою, другою та п’ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

4.4.Таким чином, перевіривши додаткове рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» залишити без задоволення.

2.Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 в частині стягнення 20000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі N 922/676/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Бакуліна С.В.

Судді: Губенко Н.М.

Мамалуй О.О.

 

 

Добавить комментарий

Adblock
detector